Головна » 2017 » Май » 22 » Коро́ста
16:01
Коро́ста

Коро́ста — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням, розчухуванням на шкірі, папульозними висипаннями.
Щороку у світі реєструють до 300 млн. випадків корости.
Згідно інформації Департаменту охорони здоров’я виконавчого органу КМДА, у Дніпровському районі міста Києва захворюваність на коросту у 2016 році зросла на 85,5%. Показник захворюваності на 100 тисяч населення зріс на 100,7%. 

Збудник корости — кліщ (Sarcoptes scabiei), який паразитує у верхніх шарах шкіри. 
За межами організму людини коростяний кліщ живе 3 - 5 діб, цим пояснюють рідкість непрямого способу зараження. Кліщ гине за температури вище 50 °C, тому кип'ятіння білизни чи прасування її гарячою праскою вбиває його. Кліщі та їхні личинки практично відразу гинуть за температури нижче нуля, це можна використати в зимовий період для дезінфекції матраців, виставивши їх на мороз.
Джерелом зараження є хвора на коросту людина. 
Основний механізм передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту із хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються нечисленні випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.
Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених самиць на шкіру здорової людини. При цьому інкубаційний період хвороби вкрай короткий, оскільки паразити негайно починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що супроводжується свербінням. Заразитися можна також личинками, тоді клінічні прояви розвиваються приблизно через 2 тижні.

Класична форма корости має такі клінічні симптоми:
• свербіння, яке посилюється увечері та вночі;
• характерні коростяні ходи на шкірі;
• поява папул, окремих везикул, розчухувань, кров'янистих кірок, які часто розміщені попарно або ланцюжком;
• характерне розташування висипань. 
Удень запліднена самиця перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Таким чином, посилення свербіння ввечері та вночі пояснюють добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща. Коростяні ходи найчастіше можна побачити на бокових поверхнях кистей і пальців, на згинальних і бокових поверхнях променево - зап'ясткових суглобів, ліктів, тильних поверхнях ступнів. Це білуваті або бурого кольору лінії, які злегка підвищуються над рівнем шкіри, вони прямі або звивисті, завдовжки 0,5 - 10 см.
Свербіння турбує не тільки на тих ділянках тіла, де заглиблюються кліщі, а й рефлекторно на інших. Воно посилюється із кожним днем і може набути поширеного характеру. Свербіння іноді може посилитися і у процесі лікування корости або зберігатися після закінчення лікування внаслідок подразнючої дії ліків. У такому разі його легко усунути шляхом застосування місцевих засобів.

Малосимптомна короста
Це різновид корости (ще короста «охайних», короста «інкогніто») розвивається у осіб, які дотримуються правил особистої гігієни. У таких випадках коростяні ходи відсутні, а кількість висипань незначна. Це міліарні фолікулярні папули, ізольовані везикули, окремі уртикарні елементи, кров'янисті кірочки, подряпини в типових для корости місцях локалізації, помірне або слабке свербіння тільки вночі.

Короста у дітей
У дітей грудного і раннього дитячого віку спостерігають низку особливостей, не властивих перебігу корости у дорослих: 
- висипання локалізуються на будь - якій ділянці тіла, у тому числі на обличчі, шиї, волосистій частині голови і особливо на долонях та підошвах;
- значна частина висипань зосереджується на шкірі нижніх кінцівок (стегна, гомілки, кісточки, внутрішні поверхні ступнів);
- можлива наявність бульозних елементів (пухирі) у типових місцях локалізації корости, особливо на долонях і підошвах;
- наявні уртикарні елементи (пухирці), висипання більш соковиті із ексудативним характером (вміщають рідину);
- у ділянці міжпальцевих складок кистей та на бокових поверхнях пальців висипань може й не бути;
- у хворої дитини дуже виражене свербіння, що порушує сон; 
- у грудних дітей коростяний кліщ може уражати нігті, вони потовщуються, стають крихкими, на поверхні їх утворюються поздовжні та поперечні тріщини;
- у дітей дошкільного віку клінічні прояви корости можуть бути мінімальними, коростяних ходів мало або вони незначно виражені.
Лікування
Як протипаразитарний засіб застосовують суспензію бензилбензоату або 33% сірчану мазь. Лікування доцільно проводити у вечірній час, між 18 і 24-ю годинами, враховуючи біоритм життєдіяльності коростяного кліща. Перед кожним втиранням препаратів рекомендують прийняти ванну чи душ. Цим досягається змивання личинок із поверхні шкіри, а також розм'якшення епідермісу, що сприяє проникненню препаратів у коростяні ходи чи елементи висипання. 
У дітей до 4 років застосовують 10% суспензію бензилбензоату. Втирання проводять також у шкіру шиї, обличчя, волосистої частини голови, оскільки короста у малолітніх дітей уражає і ці ділянки. Під час лікування дітей треба остерігатися потрапляння суспензії в очі, щоб запобігти розвитку кон'юнктивіту.

Профілактика
• Дотримання правил особистої гігієни є дієвим профілактичним засобом.
• Білизну хворого кип'ятять, прасують гарячою праскою, матраци виставляють на мороз.
• Проводять повну дезобробку і дезінфекцію приміщення протягом першої доби.
• Активно виявляють джерело інфікування коростою.
• У разі виявлення корости у дітей, які відвідують дитячі заклади, проводять огляд персоналу.
• Забезпечують 100% профілактичне лікування осіб, які контактували із хворими на коросту.
• Через 3 - 4 тижні проводиться повторний огляд пацієнтів, що перехворіли на коросту.

Переглядів: 435 | Додав: Lentochkaa | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar