Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання із повітряно-крапельним механізмом передавання збудника, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, із розвитком фібринозного (дифтеритичного) запалення у місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем, нирок.
Основний фактор патогенності збудника — екзотоксин, який є одним із найсильніших токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам. 
Дифтерійний збудник стійкий у навколишньому середовищі — у дифтерійних плівках, на предметах побуту, у трупах зберігається близько двох тижнів, у воді — до трьох тижнів, але майже миттєво гине при кип'ятінні й протягом 2 – 3 - х хвилин та під дією звичайних дезінфікуючих засобів.
Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь-яку клінічну форму, а також бактеріоносії, які є резервуарами хвороби.
Основний механізм передавання — повітряно - крапельний, рідше може реалізуватися і контактний (наприклад, при дифтерії шкіри). 
При спалахах дифтерії первинними носіями можуть бути до 10% зовнішньо здорових людей.
Основними причинами смерті при дифтерії є ураження серця, асфіксія при дифтерії дихальних шляхів, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) із розвитком гострої ниркової недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих і приєднання вторинної бактеріальної флори.
У місті Києві у 2016 році захворюваність на дифтерію зросла у 2 рази, порівняно із 2015р. Зріс також прошарок невакцинованих осіб.
Інкубаційний період дифтерії триває від 2 до 10 днів.
Імовірним діагноз дифтерії є при поєднанні 2 - 3 із зазначених нижче симптомів:
• початок захворювання надзвичайно гострий;
• при всіх формах, окрім субклінічної, має місце інтоксикаційний синдром, виразність якого далеко не завжди відповідає вираженості місцевих змін, особливо у перші дні хвороби;
• на мигдаликах або на інших лімфоаденоїдних структурах глотки є нашарування, що мають фібринозний плівчастий характер,;
• біль у горлі помірний, часто не відповідає характеру місцевих змін;
• голос набуває гугнявого відтінку;
• набряк слизової оболонки ротоглотки і ціаноз переважає над гіперемією;
• підщелепні та шийні лімфовузли збільшені не завжди, якщо збільшені — то помірно болючі;
• можливий набряк клітковини підщелепної ділянки від незначного (набряк локалізується тільки у підщелепній ділянці) до поширеного (сягає ключиць і нижче);
• набряк щільний, безболісний, шкіра над ним не змінена (окрім геморагічних варіантів), може бути асиметричним та однобічним;
• відсутній виразний антитоксичний ефект від антибактеріальної терапії, але відмічають швидке поліпшення стану вже через декілька годин після введення протидифтерійної сироватки (ПДС)
Остання ознака властива всім формам дифтерії будь-якої локалізації та тяжкості.
Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають обов'язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару у найближчі терміни. 
До відділення інфекційної реанімації госпіталізують:
• хворих із тяжким чи гіпертоксичним перебігом;
• хворих на дифтерійний круп.
Класична тріада дифтерійного крупу характерна саме для дітей:
- сиплий голос,
- грубий гавкаючий кашель,
- голосне стенотичне дихання. 
Ці прояви можуть бути відсутні у дорослих.
У тому випадку, коли ушкоджене усе трахеобронхіальне дерево, клінічні симптоми можуть наростати дуже швидко. 
Із моменту появи перших ознак захворювання до смерті від асфіксії (задухи) проходить від декількох годин до 2 - 3 діб. 
У хлопчика на фото – дифтерія гортані. Видно як важко йому дихати.
Особливу загрозу являє собою наявність плівок у трахеї. Рухливий неспокій хворого і кашель сприяють відторгненню плівок. «Сівши» на біфуркацію (роздвоєння) трахеї вони призводять до раптової смерті.

Головне місце у лікуванні хворого на дифтерію належить антитоксичній ПДС (протидифтерійній сироватці). 
Першу дозу ПДС треба вводити негайно під час госпіталізації хворого до стаціонару. Найбільший ефект від введення ПДС спостерігають у перші три доби від початку хвороби. 

Профілактика

Специфічна - включає планову вакцинацію і ревакцинацію населення, згідно Українського Національного календаря вакцинації. Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин: 
 АКДП, АаКДП, АаКДП - М, АД - М, АДП, АДП - М.
Неспецифічна - включає своєчасну ізоляцію хворих і носіїв токсигенних коринебактерій. Виписувати хворих потрібно після двократного негативного результату бактеріологічного дослідження слизу з ротоглотки.
У закритих колективах після ізоляції хворого протягом 7 діб проводять термометрію та огляд контактних осіб, одноразово проводять їм бактеріологічне дослідження.
(Із Вікіпедії).
Бережіть своє здоров’я! Вчасно вакцинуйтеся від цієї небезпечної інфекційної хвороби!

Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва.