Головна » 2017 » Май » 22 » Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання
15:48
Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання

Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання із повітряно-крапельним механізмом передавання збудника, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, із розвитком фібринозного (дифтеритичного) запалення у місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем, нирок.
Основний фактор патогенності збудника — екзотоксин, який є одним із найсильніших токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам. 
Дифтерійний збудник стійкий у навколишньому середовищі — у дифтерійних плівках, на предметах побуту, у трупах зберігається близько двох тижнів, у воді — до трьох тижнів, але майже миттєво гине при кип'ятінні й протягом 2 – 3 - х хвилин та під дією звичайних дезінфікуючих засобів.
Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь-яку клінічну форму, а також бактеріоносії, які є резервуарами хвороби.
Основний механізм передавання — повітряно - крапельний, рідше може реалізуватися і контактний (наприклад, при дифтерії шкіри). 
При спалахах дифтерії первинними носіями можуть бути до 10% зовнішньо здорових людей.
Основними причинами смерті при дифтерії є ураження серця, асфіксія при дифтерії дихальних шляхів, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) із розвитком гострої ниркової недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих і приєднання вторинної бактеріальної флори.
У місті Києві у 2016 році захворюваність на дифтерію зросла у 2 рази, порівняно із 2015р. Зріс також прошарок невакцинованих осіб.

Інкубаційний період дифтерії триває від 2 до 10 днів.
Імовірним діагноз дифтерії є при поєднанні 2 - 3 із зазначених нижче симптомів:
• початок захворювання надзвичайно гострий;
• при всіх формах, окрім субклінічної, має місце інтоксикаційний синдром, виразність якого далеко не завжди відповідає вираженості місцевих змін, особливо у перші дні хвороби;
• на мигдаликах або на інших лімфоаденоїдних структурах глотки є нашарування, що мають фібринозний плівчастий характер,;
• біль у горлі помірний, часто не відповідає характеру місцевих змін;
• голос набуває гугнявого відтінку;
• набряк слизової оболонки ротоглотки і ціаноз переважає над гіперемією;
• підщелепні та шийні лімфовузли збільшені не завжди, якщо збільшені — то помірно болючі;
• можливий набряк клітковини підщелепної ділянки від незначного (набряк локалізується тільки у підщелепній ділянці) до поширеного (сягає ключиць і нижче);
• набряк щільний, безболісний, шкіра над ним не змінена (окрім геморагічних варіантів), може бути асиметричним та однобічним;
• відсутній виразний антитоксичний ефект від антибактеріальної терапії, але відмічають швидке поліпшення стану вже через декілька годин після введення протидифтерійної сироватки (ПДС)
Остання ознака властива всім формам дифтерії будь-якої локалізації та тяжкості.
Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають обов'язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару у найближчі терміни. 
До відділення інфекційної реанімації госпіталізують:
• хворих із тяжким чи гіпертоксичним перебігом;
• хворих на дифтерійний круп.

Класична тріада дифтерійного крупу характерна саме для дітей:
- сиплий голос,
- грубий гавкаючий кашель,
- голосне стенотичне дихання. 

Ці прояви можуть бути відсутні у дорослих.
У тому випадку, коли ушкоджене усе трахеобронхіальне дерево, клінічні симптоми можуть наростати дуже швидко. 
Із моменту появи перших ознак захворювання до смерті від асфіксії (задухи) проходить від декількох годин до 2 - 3 діб. 
У хлопчика на фото – дифтерія гортані. Видно як важко йому дихати.
Особливу загрозу являє собою наявність плівок у трахеї. Рухливий неспокій хворого і кашель сприяють відторгненню плівок. «Сівши» на біфуркацію (роздвоєння) трахеї вони призводять до раптової смерті.

Головне місце у лікуванні хворого на дифтерію належить антитоксичній ПДС (протидифтерійній сироватці). 
Першу дозу ПДС треба вводити негайно під час госпіталізації хворого до стаціонару. Найбільший ефект від введення ПДС спостерігають у перші три доби від початку хвороби. 

Профілактика

Специфічна - включає планову вакцинацію і ревакцинацію населення, згідно Українського Національного календаря вакцинації. Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин: 
 АКДП, АаКДП, АаКДП - М, АД - М, АДП, АДП - М.
Неспецифічна - включає своєчасну ізоляцію хворих і носіїв токсигенних коринебактерій. Виписувати хворих потрібно після двократного негативного результату бактеріологічного дослідження слизу з ротоглотки.
У закритих колективах після ізоляції хворого протягом 7 діб проводять термометрію та огляд контактних осіб, одноразово проводять їм бактеріологічне дослідження.
(Із Вікіпедії).
Бережіть своє здоров’я! Вчасно вакцинуйтеся від цієї небезпечної інфекційної хвороби!

Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва.

Переглядів: 301 | Додав: Lentochkaa | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar