Трихінельо́з — біогельмінтоз, який спричинюють гельмінти — різні види роду Trichinella.

Захворювання характеризується гострим перебігом, гарячкою, мінливими набряками, особливо обличчя, болями у м’язах і вираженими алергічними проявами.

   Трихінельоз є одним із найтяжчих гельмінтозів людини, природні осередки виявляють на всіх широтах земної кулі та на всіх континентах, окрім Австралії, осередки є в регіонах із розвиненим свинарством, широким вживанням людьми у їжу свинячого м'яса.

     На сьогодні у деяких регіонах України, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Одеській областях, сформувалися ендемічні вогнища трихінельозу. Виросла й кількість випадків трихінельозу через вживання у їжу інвазованого м'яса диких тварин.

    За інформаційними даними Державного закладу "Український центр із контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України" (ДЗ «УЦКМЗ МОЗ») від 28.03.2017р.               № 04.3./561 епідситуація із трихінельозу в Україні у 2016 р. була нестійкою – зареєстровано 16 випадків захворювання, в т.ч. спалах із 14 ураженими у Дніпропетровській області. Інтенсивний показник становить 0,037 на 100 тис.населення,  що у 4 рази перевищує минулорічний показник та у 2,5 рази – середній багаторічний показник.

    Збудники трихінельозу —  статево зрілі трихінели дрібних розмірів (довжиною 1-3 мм, діаметром менше 0,5 мм), тіло їх циліндричне, кутикула прозора, має кільчасту структуру.

    Механізм зараження — оральний, шлях передачі — харчовий. Провідним фактором передачі є недостатньо термічно оброблене м'ясо домашніх і диких тварин, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел.

    Личинки стійкі до соління, копчення, нетривалого заморожування і гинуть тільки при нагріванні до певних температур. Вони надзвичайно стійкі до високих температур, тому звичайні способи кулінарної обробки не спричиняють їх загибелі.

   При перетравлюванні зараженого м'яса личинки звільняються у шлунку, потім із їжею потрапляють до тонкого кишечника, де через добу, вони перетворюються на самців і самиць, які й народжують личинок. Запліднені самиці за допомогою головного стилета прикріплюються до слизової оболонки кишки і за добу досягають статевої зрілості. Через 80—90 годин після зараження людини чи тварини самиці народжують личинок. Дорослі трихінели живуть в кишечнику від 10 до 56 діб у тварин і 45—56 діб у людини. За життя одна самиця в організмі різних тварин народжує від 200 до 2000 личинок, в організмі людини — в середньому 1500.

   Через 3-4 доби після зараження трихінельозом людини чи тварини самиці народжують личинок, які потрапляють спочатку в лімфатичні, потім і в кровоносні судини, і активно мігрують по всьому організму до поперечносмугастих м'язів. У паренхіматозних органах личинки гинуть, але проникаючи в скелетні м'язи, швидко ростуть, набувають спіралеподібної форми і через 3 тижні стають інвазійними.

   Продукти розпаду загиблих личинок, є високоімуногенними, що обумовлює розвиток під час міграції виражених алергічних  реакцій, які призводять до значних порушень функцій органів і систем. У патогенезі трихінельозу головну роль відіграють саме алергічні реакці організму, сенсибілізованого продуктами обміну і розпаду личинок і статевозрілих трихінел.

   Інкубаційний період при трихінельозі частіше триває від 5 - 8 днів до 6 тижнів. Тривалу інкубацію, як правило, спостерігають при легкому перебігу трихінельозу, при тяжкому — терміни інкубації скорочуються іноді, навіть, до 1 доби.

   Клінічні прояви хвороби характеризуються виникненням загальних алергічних проявів: гарячки, набряків, міалгії, висипу на шкірі, катаральних явищ, загальних неврологічних розладів. При  інтенсивному зараженні розвиваються алергічні системні васкуліти та органні пошкодженя.

   Останні можуть супроводжуватися високою гарячкою, сильним м'язовим болем, висипом. У частини хворих на 1-му тижні захворювання можуть відбуватися клінічні прояви, пов'язані з перебуванням паразитів в кишечнику. Хворі скаржаться на нудоту, блювання, біль у животі, спостерігаються помірні за обсягом рідкі випорожнення без патологічних домішок. Як правило, ці прояви не стають причиною звернення хворих за медичною допомогою. При масивній інвазії можливий тяжкий ентерит.

    На 2-му тижні на тлі вищеназваних симптомів з'являються й наростають прояви трихінельозу, пов'язані з лімфо – гематогенним розповсюдженням  личинок. Провідними ознаками в цей період є гарячка, біль у м'язах, набряки (периорбітальні, всього обличчя), стійкий головний біль, висип. Гарячка послаблюючого або неправильного типу зберігається від декількох днів до декількох тижнів, змінюється в подальшому тривалим субфебрилітетом^, супроводжується вираженою інтоксикацією (головним болем, слабкістю, загальним занепокоєнням).

   При масивному зараженні на 3 – 5 тижні хвороби,можуть розвиватися міокааардити, міокардіодистрофія, васкуліти, менінгоенцефаліти, пневмонії. Найчастіше спостерігають міокардит і пневмонію, іноді менінгоенцефаліт, ураження печінки, нирок, флебіти, тромбози великих кровоносних судин. При трихінельозному міокардиті, перикардиті може виникнути гостра серцева недостатність. Паралічі та парези при трихінельозі пов'язані із неспецифічними васкулітами і дифузно-вогнищевим гранульоматозом у головному і спинному мозку, рідше - із тромбозами великих судин.

Прогноз при трихінельозі дуже серйозний, летальність досягає 8 - 12 %.

   Спостерігають неоднакову ураженість личинками трихінел різних груп м'язів. У людини трихінели найчастіше уражають найбільш метаболічно активні м'язи із сильним кровопостачанням — ніжки діафрагми, міжреберні, гортанні, жувальні та черевні м'язи, язик. У них розвиваються ознаки вираженого міозиту. Зараженість м'язів личинками трихінел може сягати 15 тисяч на кілограм м'язів.

   М'язовий біль спостерігають у переважної більшості хворих. Спочатку з'являється біль у м'язах нижніх кінцівок, потім  - у інших групах м'язів — сідничних, спини, живота, рук, шиї, жувальних, язика, глотки, очних. При тяжкому перебігу трихінельозу, біль може приймати генералізований характер, розвиваються м'язова слабкість, контрактури. У частини хворих при пальпації двоголового м'яза плеча можна виявити дрібні болючі ущільнення (вузлики), які, очевидно, утворюються внаслідок запальної реакції м'язової тканини і судин на проникнення личинок.

Параорбітальні набряки у поєднанні із кон'юнктивітом і крововиливами під кон'юнктиву є одними з постійних ознак трихінельозу, крім того, у деяких хворих розвивається виражений мінливий набряк обличчя, шиї, тулуба, кінцівок, який тримається 5 - 8 діб, іноді до 2 - 3 тижнів. На шкірі з'являються висипання макуло - папульозного або геморагічного характеру, які зберігаються декілька днів. Спостерігають субкон'юнктивальні та піднігтьові крововиливи. Можливе ураження серцевого м'язу — виникнення тяжкого міокардиту із гострою серцевою недостатністю..

   Найбільш характерною загальнолабораторною ознакою трихінельозу є еозинофілія крові. Спостерігають пряму залежність між еозинофілією та вираженістю клінічних проявів хвороби. При стертому перебігу відбувається збільшення кількості еозинофілів до 10 %, при легкому — до 20 %, при середньотяжкому — до 40 %, при тяжкому перебігу — аж до 80 %. Вкрай тяжкий перебіг трихінельозу, навпаки, може проходити із гіпоеозінофілією, а в термінальному періоді — навіть з анеозінофілією      Максимальної вираженості еозинофілія досягає при легкому перебігу на 4-му тижні хвороби, при середньотяжкому і тяжкому — на 2-3-му тижні. Помірна еозинофілія може зберігатися протягом 2-3 місяців і більше після одужання.

  Через непевність специфічних методів діагностики трихінельозу фахівці, у країнах розвиненої медицини, вважають необхідним комплексну оцінку клінічних, епідеміологічних та лабораторних критеріїв:

Клінічні критерії

Будь-яка особа із, принаймні, трьома із шести симптомів:

1. гарячка;
2. чутливість м’язів та біль;
3. діарея;
4. набряк обличчя;
5. еозинофілія;
6. субкон'юнктивальні, піднігтьові і сітківкові крововиливи

     Лабораторні критерії

Принаймні один із таких двох:

1. виявлення личинок Trichinella у тканині, отриманій шляхом біопсії м'язів;
2. поява специфічних антитіл до Trichinella (ІФА, твердофазний ІФА чи Вестерн-блот).

     Епідеміологічні критерії

Принаймні один із таких двох:

1. контакт із забрудненими продуктами харчування (м'ясо);
2. контакт зі спільним джерелом.

   Класифікація випадку:

Враховуючи викладене, пропонуємо:

    При зверненні хворих з найхарактернішими клінічними проявами трихінельозу, які вживали в їжу м’ясо свинини або диких тварин, своєчасно проводити серологічне обстеження на трихінельоз. При позитивному результаті обстеження негайно подавати екстрене повідомлення  до ВП Деснянський міжрайонний відділ (філія) лабораторних досліджень:

у Дніпровському районі тел. 292-23-85.

Боротьба з трихінельозом здійснюється за двома основними напрямами:

• посилення ветеринарно-санітарного нагляду;
• широка санітарно-освітня робота.

    Основою загальної профілактики трихінельозу служить дослідження свинини за допомогою лупи. Його у цій ситуації називають «трихінелоскопією» і проводять на м'ясокомбінатах, скотозабійних пунктах, м'ясо-молочних і харчових контрольних станціях. Для дослідження свинячих туш на трихінельоз беруть, як правило, ніжки діафрагми. При виявленні хоча б однієї личинки трихінел м'ясо знищують або направляють до технічної утилізації.

    Санітарно-просвітня робота повинна бути спрямована на поширення серед населення відомостей про трихінельоз.

     Щодо природних осередків трихінельозу важливою профілактичною мірою служить закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м'яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо) при вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м'яса диких тварин.

    Згідно із офіційною європейською директивою для запобігання трихінельозу рекомендують заморожування м'яса при температурі −25 °C  принаймні на 10 днів для шматків м'яса менше, ніж 25 см  товщини. Відповідно до настанов Міжнародної комісії з трихінельозу м'ясо повинно бути нагріте до 65 °C  протягом принаймні 1 хвилини; личинки гинуть, коли при готуванні забарвлення м'яса змінюється із рожевого на коричневе.

Бережіть своє здоровя!

  (Із Вікіпедії та інформаційного листа ДУ «КИЇВСЬКИЙ МЛЦ МОЗ УКРАЇНИ»                                                                                                              ВП ДЕСНЯНСЬКИЙ МІЖРАЙОННИЙ ВІДДІЛ (ФІЛІЯ) ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ).

  Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва.